СЛАВА УКРАЇНІ! СЛАВА ГЕРОЯМ! СЛАВА БОГУ!

Статті: СЛАВА УКРАЇНІ! СЛАВА ГЕРОЯМ! СЛАВА БОГУ!

СЛАВА УКРАЇНІ! СЛАВА ГЕРОЯМ! СЛАВА БОГУ!

     Ми всі не перестанемо дякувати нашим героям і мертвим, і живим! Плаче вся Україна, з нами плаче наша діаспора і весь світ. Україна стала центром світу, заплативши, на жаль, занадто велику ціну.

     Дякуємо Богу за тих, хто вижив, навіть якщо тяжко був поранений чи стомлений…І сумуємо за тими, кого з нами вже нема. Як вчора було сказано на майдані : «Тих кілька тисяч сміливих стали щитом для 46 мільйонів українців. Коли в них стріляли, вони, тікаючи, не боялися повернутися за пораненими, намагаючись їх врятувати»…

    Важко це все згадувати кожному учаснику подій, і тим, хто був поранений,побитий, замордований, і тим, хто носив тяжко поранених чи мертвих… Ще досі мороз по шкірі йде і виступають сльози, коли згадуємо ті страшні дні й ночі, і ті крики: «Київ, вставай!!!!» І те відлуння ще досі в наших головах і серцях… Але найтяжче стає від того, що наші люди просили допомоги не від чужинців, загарбників…вони просили захистити їх від тих же українців…продажних….І тяжко визнати, що у 21 столітті брат загинув від рук і зброї брата…

   Люди  на майдані були одним організмом, тому організовувалися, захищали та надавали допомогу швидше, ніж це у звичайний день роблять ті, чия це є робота і хто має бути гарантією безпеки життя та здоров’я людей у нашій країні. Бачимо і розуміємо, що лише в єдності наша сила, в добрі і допомозі один одному!

  П. Куліш сказав : «Колись маленька Галичина врятує велику Україну».

       Дякуємо Богу, що ми українці, що ми галичани!!! Дякуємо, що змогли хоча б трошки доторкнутися до цього моменту творення нашої історії…

   Тепер, хтось сумнівається чи він в тій народжений країні, і чи розмовляє тією мовою? І коли хтось сумнівався в людяності нашого народу і хотів спробувати розкоші заморського життя, тепер має вічний обов’язок перед нашими героями вберегти те, що вони кров»ю і ціною власного життя здобули нам…

   Нехай завжди перед тими, хто збирається брехати, красти, давати чи брати хабарі, нехай в очах тих, хто посміє потоптатися по душах наших героїв, завжди постає їхній образ, їхня кров і сльози їхніх батьків…

   Ми — найсильніша нація в світі. Нас не здолати. Не втоптати в землю нашу гідність.

Ми плачемо, бо нам боляче, а ще більше плачуть рідні і близькі, які б зараз віддали все, аби їхні діти і батьки були живі…Але героїв неможливо оплакувати вічно, їх потрібно відпустити…аби їхні душі знайшли спокій Там… Недарма ж їх назвали «Небесною Сотнею»…Нікому, крім рідних, не відчути той біль втрати, розлуки і головне-несправедливості…Але ми всі знаємо точно, що Там, Бог про них подбає…

«Ніхто любові більшої не має над ту, як хто душу свою поклав за друзів своїх» (Івана 15:13)

  Дякуємо і низько вклоняємося перед тими, хто вклав у цю справу душу й тіло…Думаю, вони вже показали, «що є браттями козацького роду…» Ними пишаються наші предки, гордиться вся країна, і весь світ з повагою дивитиметься на тих, хто з гордо піднятою головою скаже, що він – українець!

Дякуємо, що подарували нам надію, що зможемо дихати на повні груди повітрям вільної України, дякуємо за віру в силу нашого безсмертного народу і дякуємо за ту любов, з якою ви захищали нас…

     bsqko2riffq1-6104844

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Adblock detector